ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«Запорізьке машинобудівне вище
професійне училище»
МЕТОДИЧА РОЗРОБКА
УРОКУ ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ
«Тетяна Осінь «Пізня зав’язь»»
Розробила:
викладач
української мови та літератури
Лапіна
Ірина Василівна
Запоріжжя
2020
Тема:
«Пізня зав’язь» Тетяни Осінь
Мета:
ознайомити учнів із життям і творчим доробком Тетяни Осінь; розвивати уміння
аналізу поетичних творів, естетичний смак, виховувати культуро-пізнавальні
інтереси, інтерес і до вивчення літератури рідного краю, виховувати шанобливе
ставлення до представників творчих професій.
Ключові
компетентності:
спілкування державною
мовою: уміння міркувати, робити висновки на
основі інформації, грамотно висловлюватись рідною мовою, аргументувати;
уміння вчитися впродовж
життя:
формувати
вміння висловлювати власні судження, навички роботи в колективі; усвідомлювати
роль читання для власного зростання упродовж життя.
соціальна і
громадянська компетентності:
висловлювати
власну думку, слухати і чути іншу, аргументувати та відстоювати свою позицію;
Предметні
компетентності:
літературознавча: ознайомити
учнів із творчістю поетеси рідного краю Тетяни Осінь, розвивати уміння
аналізувати поетичні твори, формувати навички висловлювання власної позиції
щодо прочитаного.
Наскрізні
змістові лінії:
«Громадянська
відповідальність», «Екологічна безпека і сталий розвиток».
Міжпредметні
зв’язки: зарубіжна література, художня культура
Емоційно-ціннісне
ставлення: виховання шанобливого ставлення до людей
творчих професій
Тип
уроку: урок засвоєння нових знань
Форма
проведення: урок-дослідження
Обладнання:
ноутбук, інтерактивна дошка, фото, відео, аудіо запис, тексти поезій
Перебіг уроку
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань
·
Прослухайте музичний уривок https://www.youtube.com/watch?v=bh6HVG4aq1Q
(П.
Чайковський. Пори року. Жовтень. «Осіння пісня»)
·
Бесіда
1.
Назвіть твір та композитора.
2.
Який настрій навіює музика?
·
«Асоціативний
кущ»
Доберіть
асоціації до слова ОСІНЬ (врожай,
тиха радість, смуток, згасання, зріла пора життя людини, вірш Ліни Костенко
«Осінній день…»)
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку
Осінь
— поетична пора, оспівана у віршованих рядках,
лірична й романтична, барвиста і ніжна. Для когось осінь – це цілий
всесвіт, життя і літературний псевдонім. Сьогодні на уроці ми доторкнемось до
чуттєвого ліричного світу поетичних творів нашої землячки Тетяни Осінь
(Нікулочкіної Тетяни Василівни)
ІV. Сприйняття та усвідомлення
навчального матеріалу
·
Повідомлення
учнів про життєвий і творчий шлях поетеси
Поетеса Тетяна Осінь (Тетяна
Василівна Нікулочкіна) з’явилася на світ другого дня другого осіннього місяця. 2
жовтня 2019 року відзначила сімдесятирічний ювілей. Народилася вона і мешкає у
рідному Запоріжжі.
Із 45 років загального трудового
стажу 37 працювала монтажником радіоелектронної апаратури та приладів на
запорізькому КП НВК «Іскра».
Тетяна Осінь – авторка 9 книг:
«Осінній віршопад» (2011), «Светлые полдни» (2011), «Над суетой» (2012), «Время
жатвы и стихов» (2014), «Жажда света» (2015), «Римовані паралелі» (2016),
«Життєдайне Слово» (2017), «Сонячне гроно» (2017), «Пізня зав’язь» (2019). Має:
Почесний диплом «За високий рівень літературної творчості» (Луганськ – 2012),
Дипломи лавреата міжнародного літературного конкурсу «Каплантида-2012» за
високу майстерність – I місце в номінації «Мала проза»; пісенно-поетичних
фестивалів: «Формула вогню» (Запоріжжя, 2012); «В стінах Срібного віку»
(Запоріжжя, 2012, 2013, 2016) та «Тарасове Запоріжжя» (2015); Пам’ятну відзнаку
фестивалю “В стінах Срібного віку-2016” «За збереження і розвиток кращих
традицій в поезії Срібного віку»; Подяку «За значний особистий внесок у
розвиток книговидавничої діяльності України» (2017, Книжкова палата України імені
Івана Федорова).
Тетяна Василівна - членкиня
Національної спілки письменників України, Запорізького обласного літературного
об’єднання ім. Михайла Гайдабури та заступник голови літературно-художнього
об’єднання «Пошук» ім. Миколи Лиходіда.
Теми її віршів – це філософські
роздуми про життя, родинні зв'язки, любов і сімейні цінності, про долю поетів,
незалежність і велич України, мальовничі краєвиди таврійського степу.
Її ліричні героїні приваблюють
шляхетністю, теплотою та щирістю, мудрістю та інтелектом, вмінням співчувати і
співпереживати. Працездатність Тетяни Осінь, її вміння знаходити влучні слова у
своїх віршах заслуговують пошани та визнання.
·
Нещодавно на полицях українських
книжкових магазинів з’явилася ще одна книга поезій відомої української
літераторки Тетяни Осінь – «Пізня зав’язь», котра одразу привернула до себе
увагу шанувальників лірики. Як говорить автор: «Римувала я ще в дитинстві, а до
Поезії доторкнулась вже в зрілому віці. Оце і є моя ПІЗНЯ ЗАВ’ЯЗЬ, яка визріла
і, маю надію, смакуватиме читачу».
Чи пізня зав'язь й справді доросте
і визріє? – на те і тепла осінь…
·
Виразне
читання поезії «Пізня зав’язь»
-
Які філософські питання порушує авторка?
-
Які образи використовує?
·
Виразне
читання поезій «Передмістя». Бесіда
-
Які картини вимальовує уява після прочитання вірша?
-
Яка пора людського життя згадана у поезії?
-
Які почуття викликає вірш?
-
Зайдіть епітети (темне небо, паркан похилий, зламана
деталь, гамірне місто, ситцеве дитинство)
-
Знайдіть риторичне звертання (спомине, маро).
-
Знайдіть антитезу (Дитинства
спомин і щемить, і гріє. Камін життя згасає вже. Старію…)
·
Слово
вчителя
Особливістю авторського стилю є не
тільки своєрідний новаторський спосіб відображення власних почуттів
(використання «холодної» колористики, репризи, інверсії, що застосовували
поети-символісти), а ще й намагання створити своєрідний культ «печальної
краси», що, безперечно, розширює музичні можливості українського вірша.
-
Пригадайте,
хто із французьких поетів-символістів також майстерно описував красу занепаду,
хвороби, суму. (Шарль Бодлер «Квіти зла»)
Одна із
характерних рис поезії авторки книги – саме музикальність. Вона у відсутності
негармонійних звукосполучень, і в наявності алітерації, і в дивовижному способі
поєднання звуків з почуттями, емоціями, хай і з відтінком суму.
-
Для якого
західноєвропейського поета музикальність вірша була головною вимогою? (Поль
Верлен)
Печаль
Тетяни Нікулочкиної – своєрідна, вона не є результатом депресивного стану душі,
скоріш за все її природа прихована у короткотривалості людського життя, у
намаганні зробити більше, ніж вдалося.
Іти вперед, любити, жити!
А старість… що? Лише межа.
Поетеса не
нудьгує, вона підводить підсумок свого життєвого марафону. А тому й поважні
роки сприймаються нею як новий етап даного Богом шляху – закономірний і
неминучий: «Камін життя згасає вже. Старію…»
·
Виразне
читання поезій «На ловах». Бесіда
-
Яке враження справляє вірш на читача?
-
Визначіть тему вірша?
-
З чим асоціює ХХІ століття поетеса?
-
Знайдіть у вірші порівняння (вітер,
неначе хмільний ватажок)
-
Вкажіть епітети.
-
Поясніть, в якому значенні вжито слово
«СЛОВО» в останньому реченні.
·
Словникова
робота
-
Поясніть значення слів:
гицель – особа, що
займається відловлюванням безпритульних тварин;
жасно – страшно
жахливо;
вар’ят – слово
галицького діалекту, «ненормальний, несамовитий, божевільний».
·
Значуще для сучасної людини гасло – «Не розгубити й проблиску надії!»– поетеса
вдало синтезує з головним громадянським обов’язком для себе: «Вставай, поетко,
пил і бруд мети!». А мести в Україні поки є що: ворог на Сході, негаразди у
суспільстві, які накопичувалися десятиріччями, складають загальну негативну
картину. Тому, може, й Осінь, пізня зав’язь? Напевно, так. Але Осінь
Тетяни Нікулочкиної – своєрідна, за нею неминуче прийде Весна. Українці –
велика нація, стверджує авторка майже у кожній своєї поезії, тому вона здатна
на величезні перетворення:
Тримай, козаче, наш державний стяг,
здолаємо трикляту веремію!
Читаючи її
рядки, ми стаємо свідками поєднання громадських та ліричних почуттів, де так
звана пейзажна лірика з основними її темами (кохання, природа) переплітається з
бурхливими соціальними подіями та настроями людей після Майдану та Революції
Гідності, коли наш багатостраждальний народ зі зброєю в руках почав
по-справжньому відстоювати свою незалежність.
Патріотична
налаштованість та прагнення до змін у книжці ґрунтуються на глибокому знанні
української та світової історії і культури, адже поетеса майже все своє життя
займається самоосвітою, прагне до досконалості. Достатньою мірою можна
стверджувати, що самобутня творчість Тетяни Василівни являє собою майже
унікальне поєднання філософії життя з емоційною наповненістю буття людини, її
сердечних реакцій, де природний пейзаж виступає не тільки своєрідним фоном, а
ще й поведінковим каталізатором. До речі, гостре відчуття контрастів у житті й
природі є домінантним не тільки в цій книзі, а й в усій творчості авторки.
·
Виразне
читання віршів «Народе мій» та «Наша TERRA»
-
-
Чи є вони актуальними для української молоді?
·
Слово
вчителя
І ще одна
обставина, яка робить поезію Тетяни Осінь вкрай вдумливою та сповненою
особливої музики «печальної краси», – глибока любов до всього українського, хай
це буде жито, птахи чи сільська хатинка. Безмірна повага до своєї Батьківщини,
історії, культури, традицій («Не забувай шевченкових пісень, народе мій…»)
надає підставу говорити про джерела доволі рідкісного дару зображення і
людських почуттів, і суспільних настроїв.
Когось п’янить чужої мови брют,
а ми і мовчимо завжди своєю…
Як відомо,
поезія – стан душі. На переконання авторки, поезія, як і любов, не має меж.
Межі є у печалі. Усвідомлення цього дає поштовх до дії, виступає потужною рушійною
силою спільноти, і тому має позитивний, життєстверджуючий напрям.
V. Підведення підсумків уроку
·
«Незакінчене
речення»
-
Сьогодні на уроці я зрозумів…
-
Мене здивувало…
-
Я хочу…
VІ. Домашнє завдання
1.
Переглянути виступ Тетяни Осінь https://www.youtube.com/watch?v=oCOuwt-PYv0
2.
Читати твори письменників рідного краю за власним вибором.
Список джерел
1. Життєдайне Слово : вірші / Т. Осінь ;
Тетяна Осінь (Нікулочкіна Тетяна Василівна). – Запоріжжя : Статус, 2017. – 136
с. – (Розкрийте серця).
2.
Пізня зав’язь Тетяни Осінь [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: https://pilipyurik.com/literatory-zaporizha/866-osin-tetiana-nikulochkina
3. Римовані паралелі : вірші / Т. Осінь
; Тетяна Осінь (Нікулочкіна Тетяна Василівна). – Запоріжжя : Кругозір, 2016. –
216 с.
4.
Сенкевич Г. Пізня зав’язь Тетяни Осінь. Журнал «Журналіст України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.facebook.com/permalink.php?id=460945124069233&story_fbid=1364153457081724
5.
Уроки літератури рідного краю: технологія підготовки та проведення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ukrlit.net/article/39.html
Додатки3
ПЕРЕДМІСТЯ
На темнім
небі – місяця тавро.
Окраїна.
Буденність і занепад.
Облиш мене,
мій спомине, маро.
Вже зорі
йдуть з полону хмар у небо.
Притиш мою
впокорену печаль,
я тут жила
відверто і не прісно.
Паркан
похилий – зламана деталь,
що заважає
гамірному місту.
Дитинство
наше ситцеве – гудки
і чадний
запах гасу і гудрону;
трамвай на
розі, жарти і плітки,
та не було тут
зайвих і сторонніх.
Посунувши
городину, цвіли
кущі ромену,
флокса і люпину.
А поруч –
степ (згадай мене, зціли…),
де ховрахи
під сонцем гріли спини.
Дитинства
спомин і щемить, і гріє.
Камін життя
згасає вже. Старію…
НА ЛОВАХ
Вітер,
неначе хмільний ватажок,
шарпає хміль
з перелазу.
Десь там
співає мисливський ріжок,
брешуть
собаки до сказу.
Вижовклий
степ і прозорі гайки,
пахне
волошка нестерпно…
Жасно
волають хорти й гончаки,
звірі
тікають крізь терня.
Дикі степи,
чи ліси, чи рілля –
летом, повз
маски та лиця,
креше
гонитва страшний переляк,
вік XXI –
мов гицель.
Ось
наближається майже впритул,
виє, хватає
за п’яти.
Чи за
гостинця маленьку щопту
п’яні
співають вар’яти?
Як не
скоритись і дать відкоша?
Я ж не
бувала на ловах…
Доля спіймала
мене, мов лоша,
на
невигадливе Слово.
ПІЗНЯ
ЗАВ’ЯЗЬ
Тягну свій
віз: він повний чи пустий?
Зламалась
вісь, прогнило довге дишло.
Чи в колесі
життя одні кути,
тому й не
їде, Господи прости,
мій будень в
свято? Я тягла, не вийшло…
Моя душа вже
в небо не росте,
та й дотики
везінь не гріють зовсім.
Жалі колишні
– то, авжеж, пусте.
Чи пізня
зав’язь й справді доросте
і визріє? –
на те і тепла осінь…
НАРОДЕ МІЙ!
…ми,
українці, навіть і мовчимо
українською
мовою…
Віктор Корж, «Дума про нашу
долю».
Скінчиться
ніч… Нехай зоріє схід!
Народе мій,
ми працювати звикли,
збирать
обжинки зі своїх угідь,
пісні
співати й прикрашати житла.
Чекали сонця
– не чекали вас,
пройдисвіти
лихі, вчорашні «браття».
Ви
планували: Крим, тепер – Донбас,
щоб землю
нашу краяти на клапті?!
І, навіть
совість кинувши на кін,
ножі
гострили на вкраїнське Слово.
Склади
новий, моя країно, гімн,
звільни
зерно мети від плач-полови.
Не забувай
Шевченкових пісень,
народе мій,
– сіяч, мислитель, воїн.
Птахи
співають навіть в хмарний день.
І ти, піїте,
нам склади нової.
На нашу
Мову, на вкраїнський люд
кували меч
московські фарисеї.
Когось
п’янить чужої мови брют,
а ми і
мовчимо завжди своєю.
І молимось
за Мир, за майбуття,
за вільний
край, за правду, за життя!
НАША TERRA
Нам плутати
салюти та громи
чи довго,
брате, із новітнім «Градом»?
Донбас мій
стогне під чужинським гадом.
Горять поля
й хати: дими, дими…
Мовчать
птахи, лиш ухають сичі
в обвуглених
садах, на чорних луках.
Новий Пілат вмиває
– кров’ю! – руки
та ще й
клянеться – він бо ні при чім.
Колишній Мир
ким кинуто на кін?
І ти скажи
мені, якому раю
потрібен
ґвалт розору і роздраю?
За терикон
ховається загін…
Жахіття
Іловайськго котла
зчинили, на
біду, вчорашні «браття».
Не визнаю
чужинське «перемать» я.
Це хто там цілить
у мішень – «хохла»?
Летовище
горить, димлять поля.
Спостигне
каре вас за жасні вчинки!
Збирає попіл
Смерть з того ужинку,
де танками
поорана земля.
В заковах й
мова, наче Прометей.
Завдячуючи
воям й волонтерам,
відновиться
вкраїнська наша terra
і слово МИР
відродиться, святе!
Немає коментарів:
Дописати коментар